Сифіліс
Rating: 5.0/5 (2 votes cast)
Сифіліс — це хронічне інфекційне захворювання. Сифіліс викликає ураження шкіри, імунну, нервову системи, слизові оболонки, внутрішні органи.
Причини сифілісу
Причина даного захворювання — бліда трепонема. Бледная трепонема належить до Spirochaetales. Морфологічно бліда трепонема відрізняється від сапрофітіруют спірохет.
Основний шлях інфікування — статевий, при будь-яких формах статевих контактів.
Інфікування відбувається, в основному, через невеликі генітальні або ж екстрагенітальні пошкодження шкіри, ерозивні папулами на поверхні шкіри і слизових оболонках статевих органів, порожнини рота, широкими кондиломами, містять істотне число блідих трепонем.
У слині бліді трепонеми можуть перебувати лише у випадку, коли є висипання на слизовій порожнини рота.
Сифілісом можливо заразитися через сперму пацієнта за відсутності у нього помітних змін на статевих органах.
Зрідка інфікування сифілісом може трапиться при тісному домашньому контакті, у виняткових випадках — через речі побуту. Цілком імовірно зараження сифілісом через молоко годуючої жінки, хворий на сифіліс. Випадків інфікування сифілісом через сечу і піт не помічено. Сифіліс з етапу інфікування вважається єдиним інфекційним захворюванням, яке триває у нелікованих пацієнтів багато років і виділяється хвилеподібним перебігом зі зміною періодів загострення.
У момент загострення захворювання на шкірі, слизових оболонках, спостерігаються інтенсивні прояви сифілісу.
Основна причина змін клініки, тривалості інкубаційного періоду, прихованого перебігу сифілісу, вважається часте використання антибіотиків, зміна імунного статусу організму та інші причини. Традиційне перебіг сифілісу характеризується чергуванням інтенсивних проявів хвороби з прихованим періодом. Класифікація перебігу сифілісу ділиться на інкубаційний період, первинний, вторинний і третинний періоди.
Види сифілісу
Первинний сифіліс — це стадія сифілісу c появою твердого шанкра і збільшенням лімфатичних вузлів.
Серонегативний первинний сифіліс — сифіліс з негативними серологічними реакціями протягом курсу терапії.
Первинний серопозитивним — сифіліс з позитивними серологічними реакціями.
Первинний прихований сифіліс — сифіліс з відсутністю клінічних проявів у пацієнтів, які почали лікування в початковий період захворювання і незакінчений його.
Вторинний сифіліс — стадія сифілісу, яка обумовлена гематогенним поширенням збудників з первинного джерела, що виявляється поліморфними висипаннями на поверхні шкіри і слизових оболонках.
Новий вторинний сифіліс — період сифілісу з численними поліморфними висипаннями на поверхні шкіри і слизових; часто є залишкові симптоми твердого шанкра.
Вторинний рецидивний сифіліс — період вторинного сифілісу, який виявляється нечисленними поліморфними згрупованими висипаннями і, час від часу, ураженням нервової системи.
Вторинний прихований сифіліс — вторинний період сифілісу, протікає латентно.
Третинний сифіліс — слідом йде за вторинним сифілісом стадія захворювання з деструктивними ураженнями внутрішніх органів, виникнення сифілітичних гум.
Активний третинний сифіліс з’являється інтенсивним ходом освіти горбків, дозволяються з утворенням виразок.
Прихований третинний сифіліс — сифіліс у осіб, які перенесли інтенсивні прояви третинного сифілісу.
Прихований сифіліс — сифіліс, при якому серологічні реакції позитивні, хоча відсутні симптоми ураження шкіри, слизових і внутрішніх органів.
Сифіліс побутовий — сифіліс, зараження яким трапляється побутовим шляхом.
Природжений сифіліс — сифіліс, при якому зараження сталося від нездорової мами під час внутрішньоутробного розвитку.
Сифіліс трансфузійний — при переливанні донорської крові хворого сифілісом у реципієнта розвивається трансфузійний сифіліс. Ймовірно зараження медичного персоналу при огляді хворих сифілісом, в період своєчасного втручання, проведенні лікарських вправ, при розтині мерців.
Сифіліс обезголовлений — зараження трапляється при потраплянні трепонеми конкретно в кров. Характерно відсутність жорсткого шанкра.
Сифіліс нервової системи — нейросифилис: ранній — термін захворювання до 5 років, пізній — більше 5 років.
Розпізнають наступні форми раннього Нейросифіліс:
Прихований латентний сифілітичний менінгіт;
Сифілітична гідроцефалія;
Ранній менінговаскулярний сифіліс;
Гострий генералізований сифілітичний менінгіт;
Сифілітичний менінгомиєлит.
Форми пізнього нейросифілісу:
Пізній прихований сифілітичний менінгіт;
Прогресивний параліч.
Пізній дифузійний менінговаскулярний сифіліс;
Сифіліс судин мозку;
Сифіліс вісцеральний — сифіліс, при якому уражаються внутрішні органи.
Сифіліс злоякісний — нелегко протікає сифіліс з потужним ураженням внутрішніх органів і нервової системи, характерним для третинного сифілісу.
У первинному періоді виникає перша клінічний симптом сифілісу — твердий шанкр. Жорсткий шанкр — пляма червоного кольору, що перетворюється на папули, в наступні дні — в ерозію або виразку, що утворюється на місці проникнення блідої трепонеми в організм. Жорсткий шанкр більше локалізується на статевих органах, що говорить про статеве зараження; набагато рідше спостерігаються внеполовие шанкр, які мають всі шанси знаходитися на будь-якій ділянці шкіри або ж слизових оболонках: губах, мигдалинах, стегон, мошонки, животика. Через 2 тижні після появи твердого шанкра починають збільшуватися лімфатичні вузли.
Зникнення жорсткого шанкра говорить про те, що сифіліс перейшов у латентну стадію, під час якої в організмі йде бурхливе розмноження блідих трепонем. Вторинний період сифілісу починається традиційно через 5-9 тижнів після появи твердого шанкра і триває без лікування 3-5 років.
Перебіг вторинного сифілісу хвилеподібне: період інтенсивних проявів замінюється прихованої формою сифілісу.
Для прихованого періоду характерна відсутність клінічних симптомів сифілісу і виключно позитивні серологічні реакції крові говорять про перебіг інфекційного процесу.
Клінічні симптоми третинного сифілісу мають всі шанси виявитися через багато років у наслідку довгого безсимптомного перебігу захворювання з етапу зараження сифілісом. Основною передумовою, яка надає великий вплив на складання третинного сифілісу, вважається відсутність або погане лікування хворих найбільш ранніми формами сифілісу.
Аналізи на сифіліс:
Дослідження на бліду трепонем;
Реакція Вассермана;
Реакція імунної флюоресценції;
Реакція іммобілізації блідих трепонем.
Діагностика сифілісу
Діагностика сифілісу споконвічного періоду ведеться методом дослідження відокремлюваного жорсткого шанкра, пунктату регіонарних лімфатичних вузлів.
У діагностиці сифілісу вторинного періоду вивчається матеріал папулезних, пустульозні складових, ерозивних і гіпертрофічних папул шкіри і слизових оболонок.
Тести на сифіліс бактеріоскопічного способом ведуться за допомогою виявлення блідої трепонеми в темнопольному мікроскопі.
До трепонемним способам діагностики сифілісу відносяться:
Реакція Вассермана;
Реакція імунофлюоресценції.
RW має велике значення в підтвердження діагнозу сифілісу при наявності інтенсивних проявів захворювання, виявлення латентного сифілісу, ефективності проведеного лікування сифілісу.
Реакція Вассермана позитивна у 100% хворих сифілісом вторинного періоду, при ранньому природженому сифілісі, у 70-80% хворих третинним сифілісом.
Трепонемним способом аналізів на сифіліс вважається крім іншого реакція імунофлюоресценції (РІФ). РИФ вважається найбільш високочутливим способом діагностики сифілісу і стає корисною вже при первинному серонегативного сифілісі.
РИФ позитивна при вторинному сифілісі, природженому сифілісі в 100%, при третинному сифілісі — в 95-100%, при пізніх формах сифілісу (внутрішніх органів, сифілісу нервової системи) — в 97-100%.
Лікування сифілісу
Лікування сифілісу будується по встановлених у всьому світі належним еталонам і ведеться виключно в наслідку встановлення діагнозу та докази його лабораторними способами вишукування.
Лікування сифілісу вимагає від лікаря-венеролога обліку різних причин, всіляких ознак, ускладнюють факторів. Це, багато в чому, описує подальший вибір способу лікування сифілісу.
У лікуванні сифілісу застосовуються спеціальні бактерицидні речовини декількох груп і поколінь і вони вважаються основою терапії. При лікуванні сифілісу хворий крім того зобов’язаний жорстко дотримувати рекомендований режим, тривалість проміжків між курсами лікування, власне істотно збільшує ефективність лікування сифілісу. Значне значення для вдалого лікування сифілісу має крім проведеної терапії стан організму пацієнта, його реактивність, в наслідок цього в ході лікування потрібно збільшувати опірність до інфекції. Щоб досягти бажаного результату призначаються речовини, які підстьобують захисні реакції організму.
Венеролог визначає в кожному разі, в залежності від стадії сифілісу, ускладнень, супутніх хвороб з боку інших органів і систем, алергічного фону, маси тіла, процентного відповідності усмоктуваності і біодоступності лікарського засобу, потрібні дози медикаментів, допоміжне використання імуномодуляторів, ферментних, вітамінних речовин, фізіотерапії.
Після завершення лікування сифілісу обов’язковий багаторазовий клініко-серологічний контроль крові протягом великої кількості часу
